20 серпня ми відзначаємо Міжнародний день медичного транспорту. Тож варто згадати, як усе починалося в Одесі. Чи знаєте ви, що перші міські телефонні будки з’явилися в нашому місті завдяки створенню служби «швидкої» медичної допомоги?..

Усе почалося в 1903 році, коли одесити ще не мали уявлення про «швидкі карети». У разі потреби кликали домашнього лікаря, а для простих людей працювали нічні лікарські пункти.

Станція швидкої медичної допомоги Фото ресурс Стара Одеса в фото

Ініціатором створення станції став Яків Бардах, який, надихнувшись досвідом Парижа, започаткував ідею швидкої допомоги. Фінансову підтримку надав граф Михайло Толстой, завдяки чому першу станцію відкрили в Одесі близько 1903 року. У 1901 році Товариство одеських лікарів звернулося до міської думи з пропозицією, яку підтримав Толстой. Було виділено ділянку у Валиховському провулку, де архітектор Ю. М. Дмитренко, надихнувшись віденським досвідом, створив проєкт станції.

Сім’я Толстого пожертвувала понад 100 тисяч золотих рублів на обладнання та санітарні карети, а решту коштів зібрали завдяки добровільним внескам одеситів. Сам граф був настільки захоплений ідеєю, що місяць провів у Відні, вивчаючи досвід, а згодом особисто виїжджав на виклики як санітар. Тоді ж за його кошти в місті встановили телефонні апарати — виключно для виклику «швидкої», з детальними інструкціями поряд. Усе це було безплатним: медики не брали грошей, а хабарництво каралося аж до звільнення.

Технічне оснащення: карета, що рятує

Перші парокінні карети, замовлені у Відні, були оснащені найсучаснішим на той час обладнанням і доставляли бригаду — лікаря та двох санітарів — за 15–20 хвилин. У стаціонарі станції діяли тимчасові палати та амбулаторія з перев’язувальним пунктом, де допомагали як до, так і після виїзду.

А ось як описував це старий путівник по Одесі, збережений у Музеї-кав’ярні «Стара Одеса»:

«Просторі та чудово облаштовані службові приміщення — для карет «швидкої допомоги», стайні, сигналізація та інше. Також добре організовано саме надання швидкої допомоги: протягом дня постійно чергують два лікарі, вночі — один, загалом лікарів — 7. Відповідно до цього завжди готова до виїзду карета, яка негайно, після отримання сигналу, вирушає в супроводі лікаря та двох санітарів. Великий інтерес викликає сама карета, продумана до дрібниць і оснащена всім необхідним для надання допомоги на місці: тут є аптечка, інструменти та інше».

Ці слова з путівника передають не лише технічну досконалість, а й дух тієї епохи, коли кожна деталь була продумана для порятунку життя. До речі, там же, у Музеї, можна побачити, як виглядав професійний одяг сестри милосердя та її посвідчення.

Перша станція вражала

Перша станція вражала простором: канцелярія, аптека, квартира інспектора на першому поверсі, а в підвалі — кімнати для санітарів і візників, їдальня, умивальна. У дворі стояли каретний сарай, стайня на три пари коней і резервна ізоляційна стайня. При тривозі дзвеніли «тривожний дзвін» і сигнали в стайнях. Служба жила за девізом «Відданістю і старанністю», який і досі гордо викарбувано в музеї. У 1912 році доктор А. Гертнер із Бостона залишив захоплений відгук:

«Мав найбільше щастя оглянути станцію першої допомоги… Устрій цієї величної медичної станції викликав мій невимушений подив і почуття глибокої вдячності всьому персоналу чудово організованої медичної установи. Усі технічні пристосування вразили мене своєю досконалістю та незвичайною практичністю. Досконалість станції першої допомоги стоїть вище всяких похвал, і я по поверненні додому не забарюся повідомити своїх колег про ідеально влаштовану медичну станцію при наданні допомоги стражденним».

Ця спадщина живе в кожному виїзді сучасної «швидкої», нагадуючи про відданість і майстерність, з якими Одеса рятує життя вже понад століття…