Поки російська пропаганда гучно розповідає про «відкриті» та «вільні» вибори, у військових частинах цей процес дедалі більше нагадує звичайну стройову підготовку.

Про це свідчать документи, розіслані до частин Московського військового округу. Їх передали українські хакери виданню «ГОРДОН».

У паперах детально розписано, як саме організувати голосування бійців за місцем їхньої постійної дислокації. Командирам прямо доручено гарантувати «організовану явку» особового складу. Перед цим військовим обов'язково проводять інструктаж щодо часу, місця та порядку голосування.

На цьому контроль не зупиняється. У дні виборів частини зобов'язані кілька разів на добу надсилати звіти про явку разом із фотофіксацією. Тобто командування отримує не просто фінальні цифри, а цілодобовий контроль за процесом. Виникає логічне питання: чи можна в таких умовах взагалі казати про вільний вибір військовослужбовця?

У наявних документах немає прямого наказу голосувати саме за «Єдину Росію». Тому інформація про те, що бійцям офіційно нав'язували партію влади, потребує окремого підтвердження.

Проте адміністративний механізм прописаний до деталей: інструктаж, організована явка, регулярні звіти та фотофіксація. Для людини у військовій формі та в умовах субординації такий тотальний контроль створює атмосферу, далеку від «вільних виборів», про які говорить кремлівська влада.

Другий фрагмент матеріалу описує ще жорсткішу ситуацію: через заступників із політичної роботи військових нібито змушують голосувати за «Єдину Росію», а людей ведуть до дільниць організованими колонами. Важливо уточнити, що ці деталі не випливають напряму з оприлюдненої телеграми. У документі йдеться про явку та інструктажі, але немає прямої вказівки на конкретну політичну силу.

Однак навіть підтвердженої частини достатньо, щоб зрозуміти принцип роботи системи. Виборець у погонах затиснутий у жорсткій вертикалі, а його голос стає об'єктом адміністрування з боку командування. Це абсолютно суперечить моделі, де громадянин самостійно вирішує, чи йти йому на дільницю.

Особливо показовою є вимога постійно звітувати та надсилати фото. У демократичному суспільстві таємниця голосування захищає людину від будь-якого тиску з боку держави.

У російській же армії, якщо документи справжні, контроль переноситься на базовий етап участі. Командири точно знають, хто прийшов на дільницю, і вимагають доказів.

Коли людина голосує під прямим наглядом свого керівництва, яке відповідає за показники явки, про добровільність не може бути й мови.

Російське керівництво може скільки завгодно називати ці процеси демократичними. Але документи говорять сухою мовою бюрократії: організувати, проінструктувати, забезпечити явку, відзвітувати, скинути фото.

І ця мова набагато красномовніша за будь-які телевізійні шоу.

Там, де армійське керівництво затіває подібний «менеджмент» виборів, межа між громадянським правом і примусом повністю стирається.

А заяви про конкретні політичні вказівки краще оцінювати окремо — виключно за наявності чітких доказів.

У будь-якому разі картина, яку демонструють ці папери, не має нічого спільного з вільним вибором вільної людини.