Популярну повість Олександра Козачинського «Зелений фургон» читало більшість одеситів, а знятий за нею фільм дивився напевно кожен. Описувані в повісті події відбувалися на початку двадцятих років минулого століття і перетинаються з подіями, які автору довелося пережити самому. Так, можна сказати що одеський письменник Козачинський прожив насичене життя в дусі своєї ж пригодницької повісті.

Доля закинула його далеко від рідного міста. У 1943 році він потрапив в евакуацію до Новосибірська, де і помер від туберкульозу.

Коли в 2014 році Всесвітній клуб одеситів з ініціативи Михайла Пойзнера вирішили увічнити пам’ять видатного одесита, стала зрозуміло, що могила письменника загублена, і ніякої інформації про неї немає. Михайло Борисович подавав запити в Новосибірський краєзнавчий музей, але і там нічим допомогти не змогли. Все що вдалося дізнатися на той момент, що ще в травні 1964 року могила О.В. Козачинського була, недалеко від неї похований письменник Єршов, сім’я Єршових доглядала за могилою Козачинського.

Крім того, була знайдена вирізка з газети «Радянська Сибір» від 9 січня 1943 року з некрологом на Олександра Володимировича Козачинського (без зазначення місця поховання) і довідка від Літературного фонду СРСР, що підтверджує, що «Письменник Козачинський був евакуйований Літфондом Союзу РСР разом з матір’ю 6 / V1 — 1941 року в Новосибірськ», де їм надали кімнату в невпорядкованому дерев’яному одноповерховому будинку за адресою вул. Свердлова №29, де не було ні каналізації, ні водопроводу, ні печі.

Весь архів письменника, включаючи листування, повідомлення комісії з організації похорону та багато іншого потрапив в руки Михайла Пойзнера. Не один рік пішов у Михайла Борисовича за перебиранням цих пожовклих, часто незрозумілих і не дуже важливих паперів. Але він все-таки знайшов те, що так довго і безрезультатно шукали до нього. Серед побутових листів, оповіданнях про ціни на картоплю, черги за продуктами, листи, де розповідається, хто на що хворий і хто чим лікувався, потрапив лист в якому сусідка письменника повідомляє комусь з його друзів на якій ділянці поховали Олександра Козачинського.

Є ентузіасти-краєзнавці та в Новосибірську. Михайло Пойзнер повідомив їм координати поховання. Люди проходили по цій ділянці кладовища метр за метром і знайшли могилу.

Плита практично лежить на землі, вже вицвіла половина букв, але можна розібрати — «письменник», і перші літери прізвища.

П’ять років тому стараннями невтомного одеського краєзнавця була відкрита меморіальна дошка Олександру Козачинському на Базарній вулиці, в цьому році завдяки йому відкриють пам’ятник на могилі письменника в Новосибірську. А ще в цьому році Михайло Борисович представить свою нову книгу про Олександра Козачинського.

Источник